FESINDA

Вам надо на полчаса в Париж?

  Или на час? Или на два? Или… Ну, в общем, забежать? Конечно, если у Вас есть деньги. И даже если нет. Это мировоззрение. Философия потребителя. “Париж для меня.” А если я для Парижа?

Вы уже привыкли быть туристом? “Мир – чтобы меня развлекать.” А то скучно мне! А тут чужой праздник, и я – почетный гость. Мне все расскажут и покажут. И накормят. И… А от Вас ничего не требуется. Только платите. Много или мало, но платите. Вы чужак, кошелек. Хотите другого отношения? Да не получите. Как Вы, так и к Вам.

А если… Я об этой стране мечтала. Язык изучала, культуру, образ жизни. По принципу: сколько языков ты знаешь, столько раз ты человек. У меня своя страна, культура. Но… это тоже моя страна. Я ее люблю. И понимаю? Нет еще. А хочу понять, постичь, приобщиться. “Приветствую тебя. Позволь войти. Допусти. Откройся.”

И она… Пошлет типичных жителей. Они покажут свои любимые места. Расскажут любимые легенды. Прочитают любимые стихи. Даже если не поймете, Вы услышите музыку слов. Музыку души этого народа. И Ваша душа откликнется. Скажет спасибо. За этот другой мир. Который я увезу с собой. Который останется во мне.

“Ах, не зря ездила!”

А Вам еще надо на полчаса в Париж?

– – –

На півгодини до Парижу.

                                                                 (укр. мова)

Вам треба на півгодини до Парижу?

Або на годину? Або на дві? Або… Ну, так би мовити, забігти?

Звісно, якщо у Вас є гроші. І навіть якщо нема. Світосприйняття таке. Філософія споживача. “Париж для мене!” А якщо “Я для Парижу”, не пробували?

Чи Ви вже звикли бути туристом? “Світ існує, щоб мене розважати. Нудно мені. А тут чиєсь свято, а я на ньому почесний гість. Тож мені все розкажуть, і покажуть, і нагодують, і…” А Ви..? А від Вас власне нічого й не чекають, тільки платіть. Багато чи мало, головне платіть. Бо Ви ж чужинець, тобно гаманець. Ви мабуть чекаєте іншого ставлення? – Навіть не сподівайтесь. Як Ви до них, так і вони до Вас.

А можна інакше. – “Я про цю країну мріяла. Мову вивчала, культуру, спосіб життя.” За славнозвісною приказкою: скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. У мене, звісно, своя країна, своя культура. Але…це тех моя країна. Я її люблю. А чи розумію? – Поки що ні. Я тільки хочу зрозуміти, осягнути, долучитися. “Вітаю тебе! Дозволь увійти. Відкрийся.”

І вона… – Допоможе зустріти типових мешканців. Вони супроводять до своїх улюблених місць. Росповідатимуть легенди, читатимуть улублені вірші. Навіть якщо не зрозуміете, почуєте музіку мови. Музику душі цього народу. І Ваша душа відгукнеться. Подякує. За цей інший світ, який тепер залишиться з Вами.

“Ото ж не даремно відвідала!”

А Вам ще треба на півгодини до Парижу?