FESINDA

Как Вы относитесь к гарниру?

И что Вы предпочитаете на гарнир?

Или ничего, как я? Только зелень? Ну, и хлеб, конечно. А что еще надо летом? – На обед кусочек мяса и куча зелени, фрукты-овощи – весь остальной день. И все в сыром виде. Естественно, кроме мяса. Хотя… мясо я тоже предпочла бы сыровяленное. Такое как хамон, салями, или просто сало с прорезью. Но это летнее питание. А приходит зима. И желудок просит тепленького, объемного, уютного. А что может быть уютнее, чем каша? Вы какую любите? – Да любая хороша на гарнир. Главное – как сварить. В прежние времена ее часами упаривали в печи. А у Вас печь есть? Многие ее даже в глаза не видели, только на картинках. И как Вы будете упаривать? Хотите сказать, и так сойдет? – Так ведь для себя любимой. И для других любимых. А зима-то длинная.

Попробовала я варить кашу с вечера, закутывать в одеяло и под батарею. О, совсем другой вкус! Только с одеялом как-то не комильфо. А поцивилизованней? – Поцивилизованней – шапка-грелка. У Вас такая есть? Или Вы еще в такое не играли? А это штука особенная. Прелестный такой колпак. Можно на чайник, можно на кастрюльку. В продаже они тоже, наверное, есть. Но своими руками… Чтобы комплект – хваталочки и шапка-грелка. А если еще и фартук… И кто сказал, что домашнее хозяйство – это работа? Это сплошной кайф. Потому что девочка внутри Вас никуда не делась и хочет играть.

А во что играть взрослой, уже семейной, или не семейной, особе? – Вот в него и играть, в домашнее хозяйство. И тогда… Такой кусок счастья! Потому что обязанность – это плоско, скучно. А вот игра… Дети всегда счастливы, дети всегда играют. Они не забыли как это.

А Вы забыли? – Тфу-тфу-тфу! Плюньте на такую жизнь. Сделайте себе шапку-грелку на кашу. Или хотя бы купите. Порадуйте свою внутреннюю девочку.

Потому что… это Вы и есть!

ШАПКА ДЛЯ КАШІ.

(укр.)

Як Ви ставитесь до гарніру?

І якому гарніру віддаєте перевагу?

Ніякому? Так само як я? Тільки зелень? Ну, і хліб, звісно.
А на обід шматочок м’яса та купа зелені? Фрукти-овочі решта дню? І усе це в сирому вигляді? За винятком м’яса. Хоча, як на мене, м’ясо теж краще сировялене. Таке як хамон, салямі або просто сало із прорізом.
Але це літне харчування. Та прийде зима. І забажає шлунок чогось тепленького, об’ємного, затишного. А що більш затишне, ніж каша? Яка Вам до вподоби? – Будь яка добра. Головне приготування. У давні часи вона годинами мліла у пічі. А чи маємо ми зараз піч? Богато хто її наживо й не бачив, тілько на зображенні. І як вона буде мліти? Хочете сказати, і так зійде? Чи ні? Адже для себе, коханої, готуємо. Та для інших коханих. Щоб зігрітися у зимову пору. Коли ще те тепло прийде.

Отож спробувала я кашу готувати з вечора, загортати в ковдру та під батарею. Зовсім інший смак отримала. Тільки із ковдрою якось не комильфо. А можна поцивілізованіше?
– Можна. Шапка-грілка зветься. Ви в таке ще не грали?
Це річ особлива. Чарівний такий ковпак. Чи то на чайник можна, чи на каструлю. У продажу вони теж, мабуть, є. Але власними ручками… Аби комплект був: хапалочки та шапка-грілка. А якщо ще й фартух…

От скажіть після цього, що поратись вдома це робота. Та це ж суцільний кайф. Тому що дівчинка всередені Вас нікуди не поділася и хоче гратись.

А у що гратися дорослій, вже одруженій, а й не одруженій, особі? – Ось в нього і гратися, у домашне господарство.

І тоді… – Такий шматок щастя! Тому що обов’язок – то справді нудно, а ось гра… Діти завжди щасливі, діти завжди граються. Вони ще не забули як це.

А Ви забули? – Тьху-тьху-тьху! І нащо Вам таке життя? Зробіть собі шапку-грілку на кашу. Або хоча б купіть. Нехай порадіє Ваша внутрішня дівчінка.

Тому що… це Ви і є!

Шапка для каші.

Який гарнір Вам до вподоби?
І як Ви взагалі ставитеся до гарніру?
Може ніяк? – Я це добре розумію. Шматок м,яса або сала та купа зелені. Все. Що ще потрібно?
Ні, ще хліб. Не можу без хліба. Ось так і живу все літо. Хоча про фрукти-овочі теж не забуваю.
А час спливає. І прийде врешті зима. Та забажає шлунок чогось тепленького, обїємного, затишного. А є щось більш затишне, ніж каша? Добра каша з пічі. Яка мліла там усю ніч. Яка зігріє тіло й душу. Згодні?
– Ні, не згодні. А як я можу бути згодна? Піч я взагалі наживо не бачила і те, що каша має мліти, знала суто теоретично. Та одного разу мене пригостили. Кашою. В сучасній квартирі, де пічі взагалі бути не могло. І я відчула різницю.
Прийшла додому, стала міркувати: що б таке утнути, щоб каша мліла. Поперше, приготтувала її з вечора. Загорнула в ковдру, і під батарею. На сніданок каша здивувала усю сім,ю. Я сама була так вражена, що вирішула і надалі від неї не відмовлятись. Але с ковдрою якось не комільфо. Чи не можна якось поцивілізованіше?

– Виявилося можна. Шапка-грілка зветься. Ви в таке ще не грали?
Це річ особлива. Чарівний такий ковпак. Чи то на чайник можна, чи на каструлю. У продажу вони теж, мабуть, є. Але власними рученятами… Аби комплект був: хапалочки та шапка-грілка. А якщо ще й фартух…

От і скажіть після цього, що поратись вдома це робота. Та це ж суцільний кайф! Тому що дівчинка всередині Вас нікуди не поділася і хоче гратись. А у що гратися дорослій, вже одруженій, а й не одруженій, особі? – Ось в нього і гратися, у домашнє господарство. И тоді… Такий шматок щастя!

Тому що обов,язок – то справді нудно, а ось гра… Діти завжди щасливі, діти завжди граються. Вони ще не забули як це. А Ви забули?

– Тьху-тьху-тьху! І нащо Вам таке життя? Зробіть собі шапку-грілку на кашу.
Або хоча б купіть. Нехай порадіє Ваша внутрішня дівчинка.
Тому що… це Ви і є!