ХАТА МОЄЇ МРІЇ.
А яка це хата?
Може неймовірна віртуальна хата, що виконує всі мої важання?
Ось, наприклад, сьогодні граю в Японію. Легкі паперові стіни розсуваються, і на мене чекає кімоно у шафі. І безлічь мисочок на низенькому столі. І бонсай біля вікна, тобто мініатюрна сосна, яка нібито під моїми власними рученятами зросла.
А спати я буду на трав’яному килимку.
– Ні, не буду.
Це занадто на такому твердому спати. І прямо звідси, із японської оселі, прочиняю двері у роскішну спальню в стилі ампір. Ось тут і зупинюся сьогодні. А завтра… То буде завтра.
Прокинусь, і поки ще не розплющила очі, спитаю себе: “А який інтер’ єр сьогодні мені пасуватиме?” І бажано не помилитись. Бо змінювати кожної хвилини – це не життя, це калейдоскоп якийсь.
А може то хата, яку я вже маю? Така, де кожен куточок щось пам’ятає?
І посміхається мені:
“Доброго ранку, господине! Чи радіє твоя душа побачити нас знову? Ми чекали поки ти прокинешся. Бо без тебе яке тут життя? Ти наше сонечко.
Посміхнись. День почався. Справи чекають. А ми допоможемо. Бо ми одна родина. Чи не так?”
– Звісно так. І я визираю у вікно. А де тут моє сонечко? Щоб привітатися, порадіти, відчути що й ми з ним одна родина.
А може це та хата з дитинства? Стара бабусіна хата з солом’яною стріхою і маленькими віконцями, де я проводила кожне літо? Де була маленька річка і корови з парним молоком. Де була крижана вода у колодязі і високі дерева в садку, гаряче повітря і вільна воля. Де були бабусіни люблячі очі і руки.
– Були. Нема їх зараз. І хати нема. Тільки в моїй уяві залишилась. Хата, де я була щаслива.
А де я більш щаслива? Тоді, або зараз, або у мріях?
А чи варто вагатись? Життя – це мить, саме ця мить. І якщо я щаслива, щасливі всі в моїй оселі.
А яка вона..? – А будь яка.
Ваш отзыв