Кто-нибудь такое пробовал?

Холодные супы – это нечто. Летняя еда. Они и зимой хороши. Но летом… Такой выбор!

А Вы до сих пор обходитесь традиционной окрошкой? Только из овощей? Что Вы! Надо расширять горизонты. Фрукты! Они ждут Вашего внимания. Они так обогащают вкус. Вы, наверное, не в курсе, что даже в знаменитый грузинский харчо добавляют гранатовый сок.

Ну, положим, гранаты – это для нас чересчур. Но есть вишня. Есть яблоки. Слива. Кисленькие. И сладкие. Кисло-сладкие. Осталось добавить острого, и основа готова.

Плюс свекла, морковка, еще что-нибудь. Лук молодой, например. Чеснок со шкурками. Что у Вас еще под рукой? Малосольные огурчики, помидорчики. И все в блендер, все в блендер. А потом завалили эту божественную жидкость зеленью. И на стол. Королевская еда.

Итак, абрикосовый суп.

Есть абрикосы поздние. Их немного. Они не очень дешевые. Их варят, сушат.

А есть абрикосы ранние. Сочные. Вот только сок из них и делают. Свежий, и консервированный. Сезон короткий, зато изобильный. И цены бросовые. Потому что, пропадают. Самый момент для абрикосового супа.

Берем все оранжевое: абрикосы эти спелые, морковку молодую и остатки прошлогодней тыквы. Добавляем кислющие зеленые яблоки и молодой лук. Ну, и горький перец, понятно. Без него никак. Огурец можно добавить. И блендерим.

Представляете, как это выглядит в тарелке? А в качестве наполнителя – цветная капуста. И зелень. И зеленый горошек. Вы ведь заморозили? Хоть немного? Эти зеленые шарики, на оранжевом фоне… В каком ресторане Вас будут так кормить? А вкус, а вкус…

Все-таки холодные супы – это нечто!

Вот, хотя бы абрикосовый суп.

              Юшка з абрикосів.

  Хтось таке куштував?

Юшка, та не будь-яка, а холодна – це щось. Справжня літня їжа. Взимку вона теж ничогенька, але влітку… Таке різноманіття!

А Ви досі готуєте традиційну окрошку? З самих овочів? Облиште! Треба розширювати обрії. Фрукти! Вони зачекались на вашу увагу. Вони так збагачують смак. Ви, мабуть, і не чули,  що славнозвісне грузинське харчо містить гранатовий сік. Гранати, то звісно для нас занадто. Але вишня рідненька не гірше.

Та й яблука, слива. Кисленькі, солодкі. Кисло-солодкі. Залишилось гострого додати, і основа готова.

Плюс бурячок, морквинка, ще щось. Цибуля молода, наприклад. Часник зі шкірками. Що у Вас ще під рукою?

Хрумкі малосольні огірки та помідори. Та все це в блендер, в блендер. А потім завалити цю казкову юшку зеленню. Та на стіл. – Царська їжа.

  То ж, Юшка з абрікосів.

Є абрикоси піздні. Їх небагато. І не дуже вони дешеві. З них роблять варення, курагу.

А є абрикоси ранні. Соковиті. Занадто соковиті, на сік тільки й годяться. Свіжий або консенвований.

Сезон їхній коротенький, проте багатий. І ціна ніяка, бо не лежать зовсім. Оце самий час  для юшкі з абрикосів.

Одже беремо усе оранжеве: абрикоси ці спіленькі, моркву молоду, залишки торічного гарбуза. Додаємо кислючі зелені яблука та молоду цибулю. Ну і, звісно, гостру папріку (як не неї). Огірок теж не завадить. І все це в блендер.

Уявіть, як це буде виглядати у тарілці! А ще туди біленької цвітної капусти. І зелені. І зеленого горошку. (Хочь з морозілки, хочь трошки.) Зелені кульки на оранжевому тлі… Ну, в якому ресторані Вас будуть так годувати? А смак, а смак…

Погодьтеся, холодна юшка – це щось!

  Хочь би й абрикосова.